Поезія (вірш №2)

Між нами точок доступу нема...
А час шматує серце на частини.
Що може бути гірше,ніж ота
проклЯта вада - звичка до людини?

Настане день і я повірю в те,
що ми занадто різні паралелі,
і щоб знайти ворота у Едем -
спочатку вчаться відчиняти двері.

В той день я все забуду і збагну,
що всі ми в цім житті - чиїсь мішені,
і зорями упАдуть на траву,
згораючи,дві долі безіменні.

Солений дощ моїх минулих літ
не капатиме спогадами в серце
і створений для тебе весь мій світ
твоїм ім"ям ніколи не назветься.

Я не зустріну більш таких людей,
в чиїх руках не жаль і догорати,
а ти уже не знатимеш ночей,
що гріють душу лагідністю м"яти.

І твОї скроні вкриє перший сніг
і ледь підправить вік твій і осанку,
і осінь покладЕ тобі до ніг
листОпади віршІв моїх на згадку.

Усе,що мало бути на вікИ
лиш гіркотою досвіду назветься,
і пережиті нами сторінкИ
я спопелю вогнем чужого серця.

І знову налаштується струна
на згублені колись акорди віри...
І тільки пам"ятатиме трава
ті дві зорі...що Якось догоріли...

Надя Ковалюк

Паранджа страху

Кожен з нас чогось боїться.Це почуття охоплює кожну клітину тіла і душі.А для них, ЖИТТЯ-це суцільний СТРАХ.Кожен день, безперерво.В них немає нічого - ні прав, ні свободи, ні допомоги.Вони повинні підкорятись спочатку батькам, потім чоловіку. Замкнуте коло.Життя у постійному страху. Не будеш підкорюватись-помреш.

Ця книга поки  що найкраще, що я читала за останній рік.
Ні не так, ця книга- найкраще, що я читала за останні кілька років.
Не очікувала я натрапити на таке. Однозначно варта уваги, інакше я б про неї  не писала.
Це автобіографічна розповідь жінки, яка народилась і виховувалась в мусульманській родині. Описуються їхні звичаї та традиції, а також безправ'я і беззахисність жінки.
У цій книжці ви знайдете дуже мало позитиву. Вона дуже тяжка в плані емоцій і почуттів.І якщо подумати, що вона автобіографічна, аж страшно робиться..
Як таке могла пережити ця жінка мені в голові не вкладається...
Також в ній описується дуже багато цінностей,а головна з них-любов.І головній героїні дійсно бракує того почуття, навіть від своєї власної матері.
На цю жінку випало багато випробувань, але  вона справлялась як могла і не втрачала віри в краще.Я захоплювалась нею, я переживала з нею.Я хотіла знати,а що дальше..
І я прочитала її за кілька годин, але під враженням ходила кілька тижнів.І все одно, книжка  лишає слід в душі..І частково змінює світогляд на такі речі як свобода вибору чи рівноправ'я ы взагалі на життя.
Неймовірна книжка.
Почитайте, надіюсь не розчаруєтесь)!

Історія одного нещасного

Знайомий дав прочитати отакий уривок.Сказав,що правдиво написано.В житті б не подумала , що хлопці теж  таке читають..


Історія одного нещасного

Кохаю ..Кохаю всім серцем. Не сплю ночами, думаю.Чекаю ранку,щоб знов побачити її.Щоб знов  заглянути в чарівні зелені очі, які зводять з розуму.А що їй?Їй пофіг.Вона думає тільки про себе.Вона знає про мою любов, але від цього байдужість не зникає.Егоїстка у всьому.Головне, що їй добре.Вона може попросити допомоги в будь-який момент, незалежно від дня чи години..І точно знає, я допоможу.Не покину її.Мої  почуття сильніші від мене..Просто привіт від неї то  справжнє свято, в серці закипає кров. Душа співає.На мить знов здалось, що я їй небайдужий.. Лише на мить.. І починалось все спочатку..Ігнор..Довгі тижні мовчання.І ось знов прохання про допомогу.Невже я можу не допомогти?! Тупо нажати cancel , а ще краще delete  в душі..Ну як?Це вона має диплом магістра байдужості, а не я..Всі знайомі кажуть, та як ти міг втюритись  в таку с***… А я не знаю.. ЇЇ очі притягують….Манять.Мені здається я перестаю дихати , коли бачу їх..Слова намотуються в клубок в горлі..І я мовчу..Треба просто видавити з себе привіт..Почуваюсь повним придурком.Чому я не можу забути її ?От чому??! Друзі переконують, що з часом все пройде..Кажуть, знайди іншу ..І кожен раз я обіцяю собі забути. Більше їй не допомагати..Ну останній раз..Цікаво скільки разів я обіцяв собі цей "останній раз".Але як тільки бачу її  очі, забуваю про все..Просто дурію.Можливо, я просто хочу бути  в полоні цих зелених очей..