#1 Стівен Кінг 11/22/63

Про книгу:
- паперовий варіант
- тверда палітурка
- роман
- видавництво "Клуб Сімейного Дозвілля", Харків
- 2012 рік
- 896 ст.

Коли мені рекомендували цю книжку Кінга, я відмахувалась, бо перед тим читала "Історію Лізі" і не зайшла вона мені..Ніяк..Я її довго мучила.
Але ця книга дала мені кардинально інше враження про Кінга. Можливо, через те, що  в мене не було очікувань стосовно цієї книги. Вона мене вразила..

"Things do happen for a reason, but do we like the reason? Rarely."

Почну з назви "11/22/63". Для мене ця назва вже вказувала на містику, бо хто буде називати книгу якимись цифрами..Так-так, я не знаю дату смерті Кеннеді..Сором мені, тому назва для мене була просто набором цифр.
Історія про 35-річного вчителя англ. мови і літератури Джейка Еппінга і як його шкільне завдання змінило все його життя.

"We never know which lives we influence, or when, or why."

Якби ви мали доступ до часового порталу? Ви б намагались щось змінити в минулому?
Думаю, що так.. Хоча б раз, хоча (не факт, згадайте фільм "Ефект метелика"), знаючи, що це може привести до гірших наслідків, змінити майбутнє.. Ризикнули б ви?

А Джейк ризикнув.
Дуже цікаво описані подорожі в часі, зміни минулого і його вплив на майбутнє..Чи варто міняти минуле? яке б було майбутнє, якщо деякі люди були б живі?

Питання вибору, бо ж відомо, що одні події впливають на інші і це безповоротно.

"...stupidity is one of the two things we see most clearly in retrospect. The other is missed chances.”"

І ще прекрасна сюжетна лінія кохання..Не проста, але розкрита на всі 100%

А ще передісторія вбивства, які події вплинули на рішення Харві Освальда вбити Кеннеді?Цікаве трактування подій, яке не залишить нікого байдужим.
Книга з кожною сторінкою ставал все цікавішою. Просто неймовірно, коли пазли складаються,
коли окремі лінії переплітаються в один клубок і стає зрозуміліше. Чи змінить Джейк майбутнє?

Книга не маленька, але просто must read.
Початок моєї любові до Кінга? Побачимо)

Bye, Chester

Who cares if one more light goes out in a sky of a million stars?

Ще досі під враженням самогубства Честера Беннінгтона. Так, можу точно сказати, що мега фанатом Linkin Park ніколи не була.. Є пісні, від яких тащусь, але не всі і не вся..Але його вокал- чистий тембр, який заворожує.. Пісні з суттю, які витягували з депресії.. Тексти, які переспівували..Ех..

Сумно - це все..Світ - жорстокий і несправедливий.. Найгірше, те, що людина, по суті, була самотня.. Бо ніщо не врятувало її. Дружина і 6 дітей, група, тату-салон, концертні тури, тисячі фанатів, гроші.. І толку...Це направду сумно.. Як починаю про це думати, аж страшно стає..
В нашу епоху, епоху інформаційних технологій. соціальних мереж, інстаграмів, бути самотнім - природньо.. Люди, показують життя, яке хочуть..А що всередині, ніхто не знає..
Що змушує людину забити на всіх і вся? На жінку, дітей, друзів, фанатів.. Депресія? Внутрішні демони? Травми дитинства? Можливо, все разом, можливо і ніщо з вище перечисленого..Але факт залишається фактом.. Групи більше нема, концертний тур - відмінено..В дітей нема більше батька.. Для мене це егоїстично і по-слабкому..

 I tried so hard

And got so far

But in the end

It doesn't even matter

Всі кажуть, о самогубці - не слабаки, бо в них інстинкту самозбереження нема..Хм.. Піти - найлегше..Здатись і наплювати на всіх. А потім, що..Назад не вернешся..Не зміниш..А боротись? Хто хоче боротись?
Найбільш дивним те, що в останньому інтерв'ю він говорив про боротьбу з депресією і про намір - не здаватись..Тоді чому так? Збіг обставин?
Відповідей ніколи не отримаю, але є їжа для роздумів..Бо суїцид став дуже популярний серед відомих людей..Це показує, що це проблема...Люди не хочуть боротись(((
Кавер на Адель:

Останнє відео Linkin Park, яке опубліковане за кілька годин до смерті:

Sometimes the greatest battles we have, are the ones that are in our heads..

Ну так, тепер пісні Linkin Park сприймаються інакше.. А для мене - це завжди натяк на самотність і депресію: 

We're building it up

To break it back down

We're building it up

To burn it down

We can't wait,

To burn it to the ground

When my time comes,

Forget the wrong that I've done

Help me leave behind some reasons to be missed

And don't resent me

And when you're feeling empty

Keep me in your memory

Leave out all the rest

P.S. When life leaves us blind, love keeps us kind.

Пост повернення

О так, пройшло 2.5 роки, щоб я нарешті повернулась сюди. Це доволі великий термін, життя не стоїть на місці.
Так багато відбулось, але був період, коли я не могла писати. Враховуючи, що в східній Україні починалась війна в 2014, це бажання тільки притуплювалось і хотілось помовчати.
І зараз хотілось б написати, щось про кінець цієї війни. Але на жаль, поки кінця не видно.
Я намагатимусь писати, але нічого не обіцяю)